среда, 7 марта 2012 г.

Какими документами, кодексами и законами необходимо руководствоваться при решении вопросов при потреблении населением природного газа.


КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Основные статьи конституции, которе необходимо помнить всем при решении вопросов в процессе потреблении населением природного газа.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Стаття 15. Суспільне життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.
Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
 Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Стаття 59. Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Стаття 60. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.
Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Стаття 68. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає від її імені.
Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. 


Дальше после Конституции по значимости идут 

Кодексы Украины


Обратите внимание, что я рекомендую и считаю необходимым  гражданам Украины  при решении конфликтных вопросов по газоснабжению населения руководствоваться еще и Уголовным кодексом Украины, так как в 21-м веке при газоснабжении населения Украины возникают гражданские противостояния и уголовно наказуемые деяния между работниками Облгазов и гражданами Украины, потребителями услуг Облгазов, уголовно наказуемые деяния работников правоохранительных органов, работников прокуратуры, государственных служащих от простого чиновника сельского совета до уровня самого высокого госудаственного чиновника.

Еще один документ, о котором все власть имущие чиновники стыдливо умалчивают, но который имеет прямое отношение к решению имущественных вопросов при организации газоснабжении населения –
Рішення Конституційного Суду України № 16-рп/2004 (v016p710-04) від 11.11.2004 р.
Відповідно до пункту 3 статті 48 Закону України "Про власність" захист права власності здійснюється судом. Вирішення спорів, що виникають між організаціями споживчої кооперації та іншими підприємствами, установами, організаціями щодо права власності відповідних об`єктів майнових ринкових комплексів, є компетенцією судів загальної юрисдикції.
Таким чином, положення частини четвертої статті 37 Закону України "Про кооперацію", пункту 1 статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію" щодо недоторканності власності кооперації та споживчої кооперації слід розуміти як встановлення правових засобів захисту права власності відповідних кооперативних організацій від протиправних дій з боку будь-кого, зокрема юридичних чи фізичних осіб.

На підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 51, 63, 65, 66, 69, 94, 95 Закону України “Про Конституційний Суд України”, Конституційний Суд України
в и р і ш и в:
1. В аспекті конституційного звернення положення пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", частини четвертої статті 37 Закону України "Про кооперацію" в контексті частини четвертої статті 13, частини четвертої статті 41 Конституції України і в системному зв’язку із статтею 48 Закону України “Про власність”, статтею 328 Цивільного кодексу України слід розуміти так, що:
– власністю споживчої кооперації є будь-яке майно, набуте у відповідності з цілями, які випливають зі статутної діяльності організацій споживчої кооперації, на підставі норм законодавства, чинного на час придбання цього майна;
– недоторканність власності споживчої кооперації передбачає забезпечення здійснення власником володіння, користування та розпорядження майном, заборони будь-яких порушень права на його майно, неприпустимості вчинення інших дій всупереч законним інтересам власника. Примусове відчуження об’єктів власності може бути застосоване лише за умов і в порядку, визначених Конституцією та законами України;
– гарантії недоторканності власності споживчої кооперації реалізуються шляхом державного захисту її права власності, передусім визначенням правових засобів захисту права власності від будь-яких протиправних дій, зокрема, з боку фізичних чи юридичних осіб, забезпечення стабільності правовідносин власності, створення державою рівних умов для розвитку та захисту всіх форм власності;
– право власності споживчої кооперації, набуте незалежно від часу і на не заборонених законом підставах, охороняється законом і підлягає державному захисту нарівні з правами інших суб`єктів права власності.
Вирішення спорів, що виникають між організаціями споживчої кооперації та іншими підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами стосовно конкретних об’єктів власності, в тому числі майнових ринкових комплексів споживчої кооперації, є компетенцією судів загальної юрисдикції.

2. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Это решение Конституционного Суда Украины определяет имущественные права граждан Украины, потому, что последние 20 лет распределительные газовые сети в населенных пунктах Украины и подводящие газопроводы среднего давления проектируются и строятся только за личные деньги граждан Украины, которые вынуждены создавать для этих целей гражданские объединения и кооперативы на основе Закона Украины «О кооперации»

Закон Украины "О кооперации"
Этот Закон определяет правовые, организационные, экономические и социальные основы функционирования кооперации в Украине.

(Ведомости Верховной Рады (ВВР), 2004, N 5, ст.35)
(Официальное толкование к Закону см. в решении Конституционного Суда N 16-рп/2004 (v016p710-04) от 11.11.2004)
(С изменениями, внесенными согласно Закону N 1448-VI (1448-17) от 04.06.2009)

В связи с тем, что в независимом государстве Украина в 21-м веке отсутствуют в бюджете средства для строительства газораспределительных среднего и низкого давления в населенных пунктах и подводящих к ним газ газопроводов среднего давления, население Украины, объединяясь в кооперативы и гражданские объединения, финансируют и строят эти газопроводы - физические лица граждане Украины и юридические лица - кооперативы и товарищества - являются инвесторами в развитии газотранспортной системы Украины. Поэтому на кооперативы и товарищества распространяются требования Договіра до Енергетичної Хартії та Заключний акт до неї (Договір ратифіковано Законом N 89/98-ВР від 06.02.98 ) 


Теперь мы и переходым к Законам Украины
Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу»
Був ухвалений 8 липня 2010 року і набрав чинності з 24 липня 2010-го.
Парадоксально, але до ухвалення вищеназваного закону відносини в одній із найважливіших галузей української економіки, від якої напряму залежить національна безпека, протягом майже двох десятиліть були врегульовані фрагментарно:
окремі норми містилися у законі України «Про нафту і газ»
окремі норми містилися у
окремі норми містилися у Законі України "Про природні монополії", та у законі України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"

А переважну більшість норм про газ та послуги закріплено у підзаконних нормативно-правових актах — у низці рішень Кабінету міністрів України (основним з яких є постанова №1729 від 27.12.2001 р. "Про забезпечення споживачів природнім газом") і постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України.
Результатом цього є відсутність закріплених на рівні закону правил функціонування ринку природного газу.
Крім того, фрагментарне українське законодавство у газовій галузі не узгоджувалося з цілями та принципами права Європейського Союзу (насамперед із положеннями Першої та Другої газових директив ЄС №98/30/ЄС від 22.06.1998 р. та №2003/55/ЄС від 26.06.2003 р.).




Перелiк основних нормативно-правових актiв,
якi регулюють дiяльнiсть нафтогазового та торфодобувного комплексу
1. Закон України вiд 12.07.2001 Х2665-IiI «Про нафту i газ»; 
2. Закон України вiд 15.05.1996 Г.192-96/ВР «Про трубопровiдний транспорт»; 
3. Закон України вiд 14.01.2000 К139i-ХIУ «Про альтернативнi види палива»; 
4. Закон України вiд 08.07.2010 З’Г22467-У1 «Про засади функцiонування ринку природного газу»; 
5. Закон України вiд 06.02.2007 о605-У «Про внесення змiн до Закону України «Про трубопровiдний транспорт» щодо пiдприємств магiстрального трубопровiдного транспорту»; 
6. Закон України вiд 17.02.2009 К993-УI «Про внесения змiни до статтi 7 Закону України «Про трубопровiдний транспорт» щодо зняття заборони на приватизацiю житлового фонду державних пiдприємств магiстрального трубопровiдного транспорту»; 
‘7. Закон України вiд 03.06.2008 Х309-Уi «Про внесення змiн до деяких законоданчих актiв України»; 
8. Закон України вiд 04.03.2004 К1578-IУ «Про внесения змiн до Закону України «Про нафту i газ»; 
9. Указ Президента України вiд 25.02.1998 М151/98 «Про реформування нафтогазового комплексу України»; 
10.Постанова Кабiнету України Мiнiстрiв України вiд 25.05.1998 М747 «Про утворення Нацiональної акцiонерної компанiї «Нафтогаз України»; 
11.Постанова Кабiнету України Мiнiстрiв України вiд 03.12.2008 З1082 «Питания удосконалення схем розрахункiв за використану електроенергiю та природний газ»; 
12.Постанова Кабiнету України Мiнiстрiв України вiд 16.12.1996 ЗЧ1510 «Про Основнi напрями реформування нафтогазового комплексу України»; 
13.Постанова Кабiнету України Мiнiстрiв України вiд 01.03.2007 .Г\Г340 «Про затвердження Порядку компенсацiї у 2007 роцi Нацiональнiй акцiонернiй компанiї «Нафтогаз України» рiзницi мiж цiнами закупiвлi та реалiзацiї iмпортованого природного газу, що використовусться на виробництво теплової енергiї для населения»; 
14.Постанова Кабiнету України Мiнiстрiв України вiд 24.06.2006 1Ч859 «Про внесения змiни до пункту З Порядку обчислення i внесения до державного бюджету рентної плати за транспортування нафти i нафтопродуктiв магiсгральними нафтопроводами та продуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та амiаку територiсю України»; 
15.Постанова Кабiнету Украни Мiнiстрiв України вiд 19.01.2005 Х59 «Про внесения змiн до Порядку обчислення та внесения до державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ i газовий конденсат»;

16.Постанова Кабiнету Украни Мiнiстрiв України вiд 11.09.2004 .К21196 «деякi питания продажу нафти i газового конденсату на аукцiонах»; 
17.Постанова Кабiнету України Мiнiстрiв України вiд 23.12.2004 3178 «деякi питания застосування Порядку обчислення та внесения до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ i газовий конденсат»; 
18.Постанова Кабiнету України Мiнiстрiв України вiд 06.08.2004 Х1ОО2 «Про врегулювання заборгованостi Нацiональної акцiонерної компанiї «Нафтогаз України» за отриманий у 1997-2000 роках та неоплачений росiйський природний газ»; 
19.Постанова Кабiнету України вiд 26.03.2008 262 «Про внесения змiн до Порядку обчислення i внесения до державного бюджету рентної плати за транспортування нафти i нафтопродуктiв магiстральними нафтопроводами та нафтопродуктоводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та амiаку територiсю України»; 
20.Постанова Кабiнету України Мiнiстрiв України вiд 23.12.2004 З’Г21736 «Про внесения змiн до Положения про органiзацiю та проведення аукцiонiв з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугiлля»; 
21.Постанова Кабiнету України Мiнiстрiв України вiд 20.08.2008 ЗЧ722 «Про внесения змiн до Порядку обчислення та внесения до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ i газовий конденсат»; 
22.Постанова Кабiнету України Мiнiстрiв України вiд 05.06.2006 К785 «Про внесення змiни до Порядку обчислення та внесення до державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ i газовий конденсат»; 
23.Постанова Кабiнету України Мiнiстрiв України вiд 08.06.2005 З424 «Про обчислення i внесения до державного бюджету рентної плати за 
транспортування нафти i нафтопродуктi в магiстральними 
нафтогiроводами та нафтопродуктоводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та амiаку територiєю України»; 
24.Постанова Кабiнету України Мiнiстрiв України вiд 26.03.2008 З26i «Про внесения змiн до Порядку обчислення та внесения до державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ i газовий конденсат»; 
25.Постанова Кабiнету України Мiнiстрiв України вiд 08.11.2006 1572 «Про затвердження Програми диверсифiкацiї джерел постачання нафти в Україну на перiод до 2015 року»; 
26.Постанова Кабiнету України Мiнiстрiв України вiд 11.06.2005 З442 «Про затвердження Порядку внесения до спецiального фонду державного бюджету збору у виглядi цiльової надбавки до тарифу на природний газ»; 
27.Постанова Кабiнету України Мiнiстрiв України вiд 11.09.2007 УЧ1128 «Питання газифiкацiї населених пунктiв»;

28.Постанова Кабiнету Украiни Мiнiстрiв України вiд 09.12.1999 К2246 «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання»; 
29.Постанова Кабiнету Украiни Мiнiстрiв Украни вiд 08.12.2006 З1687 «Про затвердження Порядку пооб’єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крiм населення»; 
3О.Постанова Кабiнету України Мiнiстрiв України вiд 08.12.2006 Ч1б97 «Про заходи щодо подальшого вдосконалення механiзму забезпечення природним газом вiтчизняних споживачiв»; 
31.Постанова Кабiнету України Мiнiстрiв України вiд 11.10.2006 З1420 «Про цiни на природний газ, що використовусться пiдприємствами комунальної теплоенергетики для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання населению, та запровадження соцiально орiснтованих диференцiйованих цiн на природний газ для населения»; 
32.Постанова Кабiнету України Мiнiстрiв України вiд 05.03.2008 ЗЧ163 «Про реалiзацiю iмпортованого природного газу на територiї України»; 
33.Постанова Кабiнету України Мiнiстрiв України вiд 22.02.2006 З206 «Про затвердження Порядку пiдготовки, розгляду, схвалення та реалiзацiї проектi в, спрямованих на скорочення обсягу антропогенних викидiв парникових газiв»; 
34.Розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 15.10.2007 871-р «Про пiдвищення рiвня безпеки газопостачання населення»; 
35.Розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 31.12.2004 З993-р «Про затвердження перелiку магiстральних газопроводiв та газопроводів-вiдводiв для газифiкацiї сiльських населених пунктiв»; 
36.Розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26.05.2007 З349-р «Про митне оформлення природного газу»;

37. Розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 07.06.2006 1Ч318-р «Про пiдписання Меморандуму про порозумiння мiж Кабiнетом Мiнiстрiв України та Урядом Королiвства Нiдерланди про спiвробiтництво з впровадження Рамкової конвенцiї ООН про змiну клiмату та Кiотського протоколу до неї, зокрема щодо зменшення емiсiї парникових газiв вiдповiдно до статтi 6 Кiотського протоколу»; 
38. Розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 17.09.2008 IЗI5-р «Про затвердження перелiку дiлянок надр, спецiальнi дозволи на геологiчне винчення яких, у тому числi дослiдно-промислову розробку, з подальшим видобуванням нафти i газу надаються НАК «Нафтогаз України» без проведення аукцiону»; 
39. Розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 11 .03. 2009 р. ЗЧ 306-р «деякi питания митного оформления природного газу та проведення у 2009 роцi компенсацiї НАК «Нафтогаз України» рiзницi мiж цiнами закупiвлi iмпортованого природного газу та його реалiзацiї суб’єктам господарювання для виробництва теплової енергiї, яка споживається населенням».



Нормативно-правові акти з регулювання електроенергетики та нафтогазового комплексу






ПОСТАНОВА КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
від 27 грудня 2001 р. N 1729 Київ

Комментариев нет:

Отправить комментарий